Продовження
--------------------------
А тим часом в дебрях лісу,
Де хатинка проміж гір
Лісове життя вирує,
Справ у кожного набір.
Руда білка на ліщині
Вправно рве горішки всі
І в дупло, що на модрині
Їх складає. Ну й смачні!
Ось сімейство їжачків
У траві високій йде,
Яблучка червонобокі
На голках своїх несе.
Онде купа мурашина
Безліч там особин є,
Метушаться працьовито,
Зовсім часу не стає.
Подив викликають дуже
Ці істоти ж є дрібні,
Можуть працювать без втоми
Цілий день і цілу ніч.
Два ведмеді подалися
Рано-вранці до ріки,
Порибалить і поснідать,
Заодно попить води.
Тільки чорні круки з дуба
Дивляться на те згори,
З їхніх дзьобів ні пів звука
Може сон їх вже зморив?
І в хатині мертва тиша,
Ніби там ніхто й не жив.
Тільки спритна сіра миша
Під одвірок хутко-шмиг.
Раптом все навкруг змінилось,
Білка скочила в дупло,
Мурашки заметушились,
Їжачки й собі в клубок.
На поляні появились
Наші друзі сміючись,
Довго йшли вони, втомились,
Посідали відпочить.
- Непогана ця поляна,-
мовив Ігор і почав
Розглядатися довкола,
- Я зробив би тут привал.
Друзі з Ігором згодились,
Що не варто далі йти,
Повставали й заходились
Розбирати рюкзаки.
Саша взявсь принести хмизу,
Стасик - ватру розпалить,
А Андрій: - Піду донизу
Принесу води попить.
Ігор взявся за палатку,
Треба ж її розложить,
А дівчата зварять гречку,
Треба ще салат зробить.
Та поляна трохи вище
Розташована була
На горі лиш трішки скрита
Від хатини й джерела.
Взявши пусту каністрину
Вирушив Андрій униз
Пошукати десь вдолині
Джерельце серед беріз.
Крок за кроком опускався
Він вдолину і ураз
Як укопаний спинився.
Він побачив перелаз,
Акуратна дивна хатка,
А за нею старий дуб.
"Що іще це за загадка?
Звідки взялась хата тут?
Довго йшли ми, це ж не можуть
Люди жити геть одні
Серед лісу у цих горах?"-
думав так собі Андрій.
Він побачив, що струмочок
Тихо дзюркотить собі,
Набрав в каністрину воду
І назад вгору поліз.
Думка в голову закралась:
"Щось тут дуже дивне є.
Швидше,швидше повертаюсь,
Бо за душу страх бере."
----------------------------
Далі буде
