Золотава осінь землю всю укрила
Сколихнули місто жовтогарячі крила.
Пролетіла небом,розігнала хмари,
Всміхнулося сонце - востаннє сіяло.
Бабуся сиділи у куточку хати
Укриті великим коцом волохатим.
Усміхнулись ніжно, наче тайну знали.
"Ну скажіть, бабусю, що ви приховали?"
Засміялись знову - ніжно і цікаво,
У вікно вдивлялась, на листя, що літало
"Не ховаю, дітки, я від вас нічого
Я лише задумалась про життя тривогу.
Скільки ж недоспала,скільки ж недоїла.
Вас, моїх рідненьких, ніжністю леліла"...
Золотава осінь в місто прилетіла
Всі гаї своїми барвами укрила
Засинає зелень, засинають звірі,
Вся земля заснула у благоговінні.
"І мені недовго вже до сну чекати
Вас, моїх рідненьких, буду пам'ятати"
Завела зима хуртовини люті
Образи підсвічені в хаті на покутті
Засміялась бабця щиро і прошепотіла:
"Я люблю вас, дітки...і завжди любила..."
Нехай вон ще довго буде з вами!Щиро!!!
