Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СИЧ НА КОМИНІ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ gala.vita, 08.12.2012 - 09:37
В принципі, я б змінила. Одіна я там угледіла відразу! Але про пантелик написала тому що руни , вони всюдисущі, з них все пішло...і на різних територіях свту спочатку існував рунопис, тому я не дуже переймалася, тим Вашим помилковим варіантом бога... та стосовно скандінавів тут булоб доречно у вірші замінити , хоча зміст його не втрачається,бо зазвичай епічні герої щось мають втратити, аби отримати на томість щось для людства. Та тільки Вам, автору знати що робити далі. не опирайтеся на мої відгуки, бо вони не втратять актуальності, бо ми і так добре порозумілися! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Віточко! саме головне - що ми "у резонансі"... що ж, істина - насамперед, тому зараз відбудеться "чудо" і єгипетський бог стане скандинавським, як першопочатково і мав би бути..."Одіна я там угледіла відразу!" - а я "внесла" його (бо саме Одіна мала на увазі) до "реєстру" єгиптян... думаю, він не дуже тому стішився... з богами треба бути обережною... надалі зауважу собі... дякую Вам... о... виявляється, я вже раніше поправила... справді чудеса, не пригадаю коли... ну добре... gala.vita, 08.12.2012 - 08:59
Жук-скарабей почитался в Древнем Египте как священное животное. Его изображение использовали в качестве амулетов, охраняющих от бед и приносящих удачу. Существовало гадание на скарабеях. В Древнем Египте делали руны-скарабеи из камня или фаянса. Каждый символ в рунах имеет кроме практического, видимого, ещё и скрытый, эзотерический смысл. П.С. мене не збити з пантелику Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, Вас не збити з пантелику, я знаю... це я збилася з пантелику, назвавши Одіна, який вмер,заради того, щоб збагнути значення рун - єгипетським богом, а він скандинавський бог... (там у скандинавів іще Тор є...) я вам вірю, стосовно Жука-скарабея... можливо, вони з тим Одіном мають спільного... як у нас християнські свята мають спільного з язичницькими... Віточко, я не дуже глибокий знавець - так, на рівні легенд, які мені подобаються... тому й наплутала - а Вам вірю цілком... а подумала тільки, що якщо поміняю слово у вірші - Ваш коментар стане ніби трохи... зависне, бо я у вірші скажу про "скандинавського бога"(виправивши), а Ви про єгипетського.... трохи я заплуталася з цими богами чужими для мене, але найбільше не хочу "підвести" Вас... як зробити? хай залишається єгипетським... (хоча вмер через руни - Одін.. єгипетським богам руни, мабуть, були доступніші... Ізіда, здається, володіла таємницею рун).... одне слово - що робимо? залишаємо як є? - як єгиптолога Вас питаю... Олександр ПЕЧОРА, 30.11.2012 - 11:27
Земна й космічна, й незбагненна!.. душі політ... думок глибінь...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Олександре, найщиріше дякую Вам за такі неймовірні слова... не знаю, про кого Ви, але я вирішила, що - про мене... не знаю чому, але назвала Ваш коментар цей - стансами... треба хоч глянути у вікіпедії, що маю на увазі... наразі, сподіваюся, навіть впевнена, що "станси" - це щось таке, що відповідає моєму високому і завдячному сприйняттю слів прекрасних Ваших...
gala.vita, 30.11.2012 - 10:37
спочатку лячно... потім двомислово, читати надтекст і підтекст кожного символа... цікаво... і міфологічно і психологічно і культово і культурологічноі філософічно. мурашки по спині...і ось до якого бога я прийшла з цими всіма відчуттями Птах-Сокар-Осирис. я вражена,ВАЛЮ! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко... мушу покаятися перед Вами... бог цей - не єгипетський, а скандинавський... я зробила таку помилочку... звуть його Одін... я виправила б у тексті вірша цю неточність, але, в такому разі, вийде, що це Ви (коментар тоді, після виправлення, "зависне"... ніби) - "переплутали" "богів" давніх... а переплутала їх я... написати слід би було "бог скандинавський вмер, щоб збагнути значення рун"... а я його до єгипетських причислила... от і загадала Вам "загадку"... то моя "недоінформованість" таку ситуацію спричинила...дякую Вам за "етапи" сприйняття... Ви ж розумієте, які неоціненні подарунки робите, казавши так... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Морський Леве! ...отак ми помножуємо радість у світі нашому, "засіваючи" її одне в одному навзаємно... я також радію щораз, бачивши Вас у переліку тих, хто заходив "у вірш" мій...
Наталя Данилюк, 29.11.2012 - 11:54
Дозволю собі повторитися і тут:чуттєво і трепетно... Красиві образи(хоча й журливі),душевні роздуми... Хай цей сон не збувається,здається,сич-це поганий знак(якщо,звісно,вірити у сновидіння).Прекрасна витончена лірика!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Любий мій Одуванчику! приємні "повтори" Ваші... вони свідчать про "сталість" враження... стосовно милих турбот Ваших про значення сну... - сон цей спочатку збувся, а тоді вже приснився... таким чином все добре, жодних загроз на майбутнє... а сич справжній минулої зими сидів на комині баньки моєї - грівся у тридцятиградусні морози... вже його ті холоди довели до такого... і не боявся зовсім... а тоді потепліло - і він собі полишив двір мій... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"вишуканість образів і глибина думки..." і це ж, пані Тамаро, справді десь саме так і відбувається... кудись ми "занурюємося", щоб "зустрітися" (вишукати - свідомо, чи поза свідомим...)- з образами... вискочила така цікава аналогія, спричинена Вашими цими словами: кажуть, що конопляний пилок (який є наркотичним...) збирають у такий спосіб: роздягнений зовсім чоловік (не знаю, чи доручають таке жінкам...) біжить конопляним полем у пору його цвітіння.... від його руху пилок "збивається" із тичинок і обліплює вологе його (спітніле бо...) тіло... тоді з цього тіла "зошкрібають" той наркотик...щось подібне робимо ми - занурюючись у світ образів - ніби притягаємо до себе ті невагомі "картинки" і "виносимо" в наш світ, повертаючись із "подорожей" своїх "світами"... ну, далі вже - справа техніки... "зішкрябуємо" свідомістю, трактуємо, підсвічуємо, - одухотворяємо по мірі власних можливостей, і виходить отакий своєрідний "наркотик", який має силу діяти на відчуття, уяву інших людей... виходить, "нарковиробники" ми... а якщо серйозніше, то поети зберегли здібність телепатичну (до-словесну, до вавілонськобашневу, коли "заговорили різними мовами", тобто, перестали розуміти одне одного, бо кожне слово - не однозначне: я кажу "яблуко" - і кожен бачить "своє" яблуко - червоне, зелене, жовте, велике, маленьке... і т.д. - кисле, солодке, надгризяне...) - а в разі передачі образу (телепатії) - сприймається саме таке яблуко, яке має на увазі той, хто цей образ транслює... одне слово - поети, як тварини (і діти), вміють сприймати і "передавати", говорити - образами... отакі заплутані (але тільки словесно) викликались думки двома словами Вашими... за що і вдячна, бо такі "видіння" мені найцікавіші... дякую, пані Тамаро і вибачаюся за цей потік спонтанний глибокодумань... можливо, і безпідставний... |
|
|