На Мишу Ящірка печерна в суд подала
Що та Її – саму порадницю Слона,
Ропухою безхвостою прозвала,
Чим зачепила честь хвоста
І імідж цноти зіпсувала.
Поважний суд, де було три Крота,
Безжально засудив маленьку сіромаху,
Щоби повчити всіх; від зайця до комахи
Підсудну кинули на плаху,
У клітку до Кота.
Зі страху весь маленький звір заледенів,
Хто втік в нору, хто в шпари залетів.
Замовкли всі, бо бачили біда.
Лиш на фуршеті в честь суда,
Сп’янілий Вуж всім за столом свистів;
– Направду в Ящірки лише спина,
– Я бачив сам, як віддала вона,
– Свого хвоста під лапу до Слона.
– Але ж він був – кричала Сарана.
Шипіла Гадина: Він був і може відросте.
Баран бебехнув: Це пусте,
Кіт позавчора Мишу з’їв.
Біда, як у суді сидять Кроти,
Біда, як суд вершать безжалісні Коти,
Біда, як все під лапою Слона,
Та горе, як для правди лиш нора.
