Чомусь ти ніколи не питаєш, про що я думаю, їдучи зранку в маршрутці, про що я думаю у вагоні метро, яке намагається змішати мене з іншими людьми, коли дивлюсь у прозорість нічного вікна… Про що я думаю і чого чекаю, коли я online до 04:30…
Чомусь… Чомусь на дахах так тихо буває…
Чомусь на рефлективність твоїх зіниць впливаю не я…
Та хто я така взагалі?..
Я – лише н на лекціях,
Я – лише іще один жетончик в метро,
Я – лише дарма зіпсована електроенергія, сотня дерев і питна вода…
Я – лише зайвий вуглекислий газ…
Я лише перехожий в житті.
В твоєму житті.
Я лише випробування…
Я лише міст, що готує тебе до Неї…
Може, це буду втретє я…