Це важко назвати віршем... Хочу лише додати, що в усьому цьому є крапля - мої найкращі друзі та найближча людина. Дещо з недавно прочитаного. Кілька хороших справ і думок...
- Хотів назвати "Думою"...
Яка у біса "Дума"?!
Це просто хочу викласти усе...
Наболілі гангрени під тілом
Жалощі й брехливі сльози.
- Та що ти мариш, дурню?
Навіщо пишеш? Ти
все-одно вже втратив
свій духовний світ...
- Або, кіть ти "невинний",
Його прибили мухобійкою
Екранне сяйво і дурні слова.
- Заткніться ви! Гризучі Василі
Всередині одного...
Вже задовбало те,
Що й справді є зі мною...
Займаюсь всякою фігнею:
Три години чату,
По діагоналі прочитаний підручник
І жодної прочитаної книжки!
Так день за днем, копаю собі яму,
Лиш мама, Бог і Бредбері кричать...
- Що ти несеш, придурку?!
Що в біса пишеш?
Це схоже на записки психів...
- Мовчи уже. Терпіть не можу.
Дістали сторінки фашистські.
Повчання Коельо. Змарнований час.
Дебільні думки про IQ-тестування,
Танк "Тигр", ракети, і про фугас.
Без віри у себе. І знов атеїзм.
І тисячний відсоток і думках моїх
Забрав на трошки сюрреалізм.
Я відкрив Достоєвського.
Ремарка. Семенка.
У подруги помер батько.
Відчув знову те, що фігнею займаюсь,
Втрачаю безцінні хвилини й секунди
І ненавиджу тих, хто з посмішкою,
Глузливо, думає:
"Наївний малий. Це все максималізм".
І тупі бесіди однокласників...
Що я роблю?
- Летиш в нікуди.
- Я надію оздоблю.
- Пропащий же ти.
- Я вдячний, Василю, за "плюс" в позитив!
І знову думки ці... Треба мотузку.
І не хочеться, щоб учителька
Виправила всі русизми і "вульгаризми".
В гузицю новини про кінець світу.
Він настав лише у моїх думках про себе.
І мені пофіг, що це ніщо.
Не вірш, а шмат лайна.
Але я ще не зовсім зневірився.
І щось таки зміню в собі...
21.12.2012
