Всё кончилось и это не случайно.
Настроено теперь на полусны.
Об стену бьюсь, до боли, до отчаянья
И от отчаянья кричу до тишины.
Всё кончилось ещё не начинаясь,
Началом был рождения конец
И от того по жизни вечно каюсь,
И от того по жизни нежилец.
Всё кончилось, начало безначально
И бесконечен ужас от конца,
И всё казалось вроде бы печально,
Но всё же человек - венец Творца.
И потому всё кончилось по плану,
И я огня, из очага глотнув,
Ударюсь головой в глухую стену,
Начну по-новой, лист перевернув.
А голові дістається за те, щоб більше думала? Відчай - страшна штука. Але ж є НАДІЯ, яка помирає останьою.Гарно, що ще є чисті аркуші.А ще хочеться ЛГ побажати ВІРИ.
Goran відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Голові, як раз дістається за те, що не думає, як щоб думала все б було добре. А відчай - це тимчасово, плюнеш вбік і його немає, шкрябнеш олівцем по аркушу і він зник. Дякую за розуміння!