Музика Віктора Оха
Важких доріг долаємо багато:
йдемо-йдемо – блукаємо в світах…
Сурмлять вітри до батьківської хати,
та не злітає доленьки літак.
То ми, то нас дороги обирали.
І ми того й не знали до пуття,
бо молоді були й тоді не знали, - двічі
що вже назад не буде вороття.
І ми йдемо, і нас не зупинити.
І несемо в серцях важкий вантаж.
Ми вже його навчились боронити,
хоч скрипимо, та маємо кураж.
Авжеж, без крил польоту не буває.
І сонце вже сховалось за межу.
Та споконвіку заново світає – - двічі
і не спинити літ нетлінних душ.
О, як додому хочеться летіти!
Болючих дум отам витає рій.
З усіх світів, немов до неньки діти,
вертаймо знов і знов на крилах мрій.
Важкі шляхи судились нам з тобою,
та поки ще сурмлять палкі серця, –
ми окриляймось вірою й любов’ю, - двічі
й додому хай несе нас пісня ця!
Просто прекрасно 
Житіє-є... 
