Живу у крижаному я палаці,
Де губи і сусіди вічно сині,
Де вітер віє з кожної шпарини
У ковдрі і дірявому матраці.
Де ходять всі у светрах і куртках,
Тому мішок тут незамінний спальний
І зовсім те вважається нормальним:
Всім мати три шкарпетки на ногах.
Тут в шапці майже кожна голова,
Уже забули, що те – відпочинок,
Ті Каї, що складають з крижинок
Чарівнеє словечко «Курсова».
Заходжу у палац я і стою,
Неначе перед кліткою із левом,
Бо Снігова сидить тут королева,
Що дивиться в перепустку мою.
Живу я у палаці крижаному,
Де править Дота, кава, Інтернет,
Мівіна, комендантка і багет.
І я його люблю. А що такого?
biggrin biggrin
У меня одно заканчивается на "кароче" и думал, что этим гордиться можно. А тут - целых два на "А що такого?" - ваще пилотаж. biggrin biggrin
Супер! Натурально то как! Я как то в командировке на севере летом жил в бараке. А там +10 и ветер.И в стенах трещины с палец. Пошли к начальнику: -Отопление врубай!.
- Вы что, ох-ели, пацаны!Лето на дворе!
Спали реально в одежде и шапках.Голова мёрзла.
Catocala Lacrymosa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вас так розумію! - Ні, не розумієте. - Чудово розумію!
спасибо
