В блакиті очей твоїх – море
Безмежністю манить до себе,
Бавиться нотками до, ре…
Торкається хвилями неба…
Як сніжинки в моєму волоссі,
Забуваю що є в мене шапка…
Ти розгадує мене і досі,
Та шукаєш, де ж вона, крапка?
Ти розгадуєш мене по сміху
І по вічному «хочу додому».
Хоч не знаєш, яка моя втіха,
Помічаєш приховану втому…
Ще не звична зимова ця свіжість,
Від якої б померти скоріше,
Що приносить і холод, і ніжність,
Не дає пити все, що міцніше…
Як і ти не даєш…любиш зими?
В мене руки слабкі, в тебе – слово…
Заради мене ти любиш ці рими…
Я тону у очах твої знову…
