В чому річ? Чому так тихо і самотньо?
Чи то просто банальна тиша перед бурею?
Від берега тікали хвилі щастя незворотньо,
До океану, який зветься долею.
Мої чайки і твій океан.
Що було б, якби все навпаки?
Моя солоність не гоїла б ран,
А твої чайки втратили б голоси.
Якби твої чайки літали над моїм океаном,
Я б віддала всю рибу їм, тільки б жили.
Я б провела по собі караваном
Човни твої, хай би пливли.
Я б стала дзеркалом для твого неба,
Щоб ти всі зорі зміг порахувати в мені.
Море для чайок – не просто потреба,
Це, як тотем культу племені.
Мої чайки і твій океан.
Що було б, якби все навпаки?
Моя солоність не гоїла б ран,
А твої чайки втратили б голоси.
А ти вічно топиш мої човни
І ти б не провів по собі караваном.
Просто прошу, на дно не тягни,
Адже МОЇ чайки занадто часто плакали над ТВОЇМ океаном…