Хтось знімає фільми за сценарієм книжки, інші ходять за порадами до психологів, декого чекають в самотній домівці, решта виживають, точніше всі.
А я в іншому всесвіті, де телефони не ловлять мережі, де в мене є своя скриня таємниць, де глибина темно-карих очей ховається під світлом ліхтарів, де холод гріє тремтяче тіло...
Я в навушниках. Нікого не чую чи не хочу чути. Я сама. Сухість очей, погляд в одну точку, припинення руху навколо, час-стоп. Не підпускаю нікого. Бо я сама. Актриса своєї душі, головна героїня власного життя. Евакуація уяви, публікаця мрій. Музика. Вії танцюють в такт пісні. Туман в голові. Навушники відділяють мене від всіх. Моє царство переписки думками. Я сама.
обсяг для конкретних прозових жанрів замалий. наявні логічні і стилістичні хиби. в 2-3 місцях динаміка поступу збивається, стає неорганічною. Тема розкрита незвично. динаміка підібрана вдало. більше сказати поки не можу.
Загалом складено гармонійно, але потребує ще деякого доопрацювання
Doll відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Супер. Дуже сподобалось.
Цікаво описали свій стан!
