|
Лежить дід на печі потилицю чухає,
Виє вовком завірюха він бурчить і слухає.
Вже дістала ця зима замело все геть,
Хоч би хату обминула ота клята смерть.
Кому треба ті проблеми, ті поневіряння,
- Чуєш, бабо, кабана, завтра колемо зрання.
- Чи ти, діду, з дуба впав? Бач яка негода,
Сама знаю, що пора хіба мені шкода.
Хоч минув вже кінець світу, ледь прийшов до тями,
- Давай, бабо, вгомонись не треба більш драми.
Зайду скажу для Петра, а ти для Марини,
Вже не ті в мене літа, не гнутиму спини.
Все владнав, почистив сніг, ледь ноги волочить,
Ну, а баба слідом ходить, голову морочить.
Все погода їй не та, мерзнуть ноги, руки,
- Діду це не свіжина, а пекельні муки.
- Іди, бабо, не копти дай ще грам пожити,
Йди в сусідки відпочинь, що тобі робити?
Пішла баба, чує дід, хтось його гукає,
Із за воріт мордатий дядько в двір заглядає.
- Чи не хочеш каже, діду, кабана продати,
Гарні гроші, я ось зразу, можу тобі дати.
Швидко дід владнав цю справу, в дворі стало тихо,
Та напевно він не знав гроші - це на лихо.
- Що за шум, - заходить баба, - щось кабан кричав,
А дід гроші їй з кишені швиденько дістав.
- Не хотіла ти мороки, я владнав все вмить,
Бачить баба, що мітла під хлівом стоїть.
- Ах ти клятий ледацюго, бісове створіння,
Скільки в мене може бути, ще того терпіння.
Підхопила ту мітлу та пішла в атаку,
А дід швидко у хліві закривсь з переляку.
Сидить тихо, як та миша, баба не вгаває,
Перезлиться, вгомониться дід це добре знає.
Пішла в хату дід в хліві сидить замерзає,
А та вийшла на поріг вже його гукає.
- Що ти мерзнеш йди до хати вечеря парує,
Щось надумала стара, а може жартує.
Зайшов в хату сів до столу душа вилітає,
Ну, а баба, мов здуріла, до нього моргає.
Тягне з печі баняка дід ковтає слину,
Попустило бабу швидко, думав що загину.
Взяла миску з баняка, щось стоїть черпає,
Ну, а посуд той пустий, нічого немає.
Поставила перед носом: - Їж діду печінку,
То на другий раз згадаєш, що ще маєш жінку.
Бери м'ясо, бери шкварку, як смачно парує,
А дід очі опустив та мовби не чує.
- Щоб проблеми ти не мав із шлунком до ранку,
Там для тебе звіробою поставила склянку.
А на завтра в нас в меню - ломанка гаряча,
Роботяща в тебе баба не якась ледача.
Покректав дід і на піч посунувся спати,
Потягнуло геть язик нема що сказати.
22.12.2012
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/50-svizhina.html
ID:
388555
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 29.12.2012 14:45:51
© дата внесення змiн: 29.12.2012 14:47:07
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
!!
