Було це вже дуже давно...
Пам'ятаю усе це як нині,
як матусина ніжна рука
заплітала волосся дитині.
В руках мами я чула тепло,
ту любов безкорисну і гідну.
В її серці світило добро,
наче промінь у днину погідну.
Я згадаю вишневий садок
і привітність батьківської хати.
Усю пишність і дивну красу
не зумію в словах передати.
Чорнобривці під моїм вікном,
що насіяла їх моя мати
і тепер, як в дитинстві колись,
знов торкаються рідної хати.
Повертаюсь в дитинство в думках
і заплачу, бува, як згадаю.
Всю ту ласку й батьківську любов
у душі і тепер зберігаю.
Мені тепер усе лише згадати...
Усе було для мене наче сон.
І тільки стара мати біля хати
благословить посрібленим крилом.
