Надалі без світла іти за пороги
Із ризиком, все ж це і зветься життям
Ми самі будуєм собі дороги
Так, щоб комусь не стати сміттям
Без зайвості моря в твоєї мови
що б'ється. Зносить всі скелі і дах
стихії сплелись у глобальній змові
Мов дерева з небом в прадавніх казках
Не бути зайвою в твоїх водах
Прісною між солених озер
Краще потонути в монологах
Аніж між демонів-химер.
