Винний чи невинний,
А так тривати більше не може,
Щось зробити я повинний,
Хоча, це й не допоможе.
Хоч трохи я нервую,
Але швидко щось звіршую.
Попрошу, вислухайте мене, я не німе,
Багато часу не відніме.
Пробачте, ви мені слова,
Що їх сказала нетямуща голова,
Та й ті, що звучали при здравії й уму.
Не пробачите, пойму.
Пробачте, якщо ввів я Вас в оману,
Чи де напустив туману,
За всі нерви, що зіпсував.
Я не із злості. Я цього не готував.
Продовжувати, можна, далі.
Тому, мене за все пробачте.
Не чекаю я на орден чи медалі.
Не довго, як бачте.
Мене, Ви, можете пробачити,
А, можете, й не пробачати,
Можливо не хочете більше бачити
Та й взагалі, зімною розмовляти.
Тепер, замовкну я
І з очей ваших зникаю.
Не склалась в нас сім’я.
Всього найкращого бажаю.
Не зрозуміла чому тобі кажуть що це жіночий вірш, але коли згадую як я писала у 18, то зараз в шоці з себе, головне мати певний досвід, принципи, світогляд, з часом це приходить, вірш не поганий, але є куди рости підтримую
Назар Йордовський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00