Десь в мені, оселилося зло,
Воно в мозку, у нервах, у крові,
Всім чим жив – розкололось, як скло,
Так миттєво, без крику, без болі.
Все змінилось, змінився я сам,
Точка відліку – втрата дитинства,
Вже не вірю сльозам і словам,
І я вірю, що здатен на вбивство.
Вже не вірю у правду, чесноти,
І не вірю у святість душі,
Світом правлять, брехня і банкноти,
А жадоба не має межі.
Розчарування чимось близьке, але якщо ти справді почнеш так вважати, то приєднаєшся добровільно до тих банкнотників, а вони вони обмежені своїми ж банкнотами.
Здатна людина... і на вбивство в тому числі, якщо схоче. Надихає, що здатна і до багатьох інших істинно величних справ, хоч далеко не завжди усвідомлює, бо потопає в ілюзіях, живлячи, створюючи все нові й нові. Попри все вірю в людей, щодня помічаю їх Божественну суть, здатну творити Дива... часом у незначному, бува у непомітному, іноді в парадоксальному виразі... і зараз теж...
Світом править еволюція виживання. Ті, хто більше забирають собі - вводять закони, щоб інші - жили по моралі і не претендували на більше!(так написав, просто - думка). Тема - цікаву підняли!!!