Навколо скелі напрочуд стрімкі
Та снігові поля спадають круто
І з них біжать бурхливії струмки
Туди, де зеленіє рута.
Там серед скель зіп’ято мій намет,
Мій дім простий, в якому тільки двері -
Одна із основних прикмет
Мого життя у цій гірській химері
Де кожен крок - це путь уверх чи вниз,
Де рівної нема стежини,
Де не багаття поглинає хмиз,
А примус мій гуде, гуде невпинно…
Сталевий гак над скелею дзвенить
І крає вухо каменя падіння,
Який в ущелину зліта за мить -
Усе це гір пихатих володіння.
Але ж і мій це непохитний світ,
Мій дім суровий на моє бажання,
І мій рясний і непросохлий піт,
Вибагливість моя, моє кохання.
Не пізнаний він мною до пуття,
Але незмінно: він - моє життя!
