В ніч чарівну, зимою засніжену,
Ти без мене прошу не сумуй,
Я сніжинками, білими-ніжними,
Прилечу, ти лиш тільки відчуй.
На губах розстелюся цілунками
І в обійми свої огорну,
Я на віях твоїх візерунками,
Незабутніми, враз промайну.
Я на щічки твої буду падати
І розтану в долонях твоїх.
Нам ніхто не зуміє завадити,
Бо для інших це падає сніг…
Сніжок
Тихесенько впав на лужок,
Травичку похнюплену вкрив,
На воду присів і поплив,
І з вітром майнув у гайок
Сніжок.
Сніжок -
Несмілий школяр-первачок.
Десь мама відстала - Зима,
Зоглянулась, а його вже й нема.
Побіг він на перший урок,
Сніжок.
Сніжок.
Земля йому скаже: "Дружок,
Я вчителька буду твоя".
До себе його притуля,
Від неї він втік на місток.
Сніжок.
Сніжок
Потрохи дороги замів,
Садочки укрив, як зумів,
Почав налипати до ніг -
Вже сніг.
Людмила Мартиненко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... приємно 
