Зимовий подих, шелестить
Як зараз бачу я ту мить,
Чарівну тут і разом з тим тоскну.
Легеньким снігом по вікну…
Зимово, холодно, нудьга
І я не знаю ці обличчя,
І ти зайшла — довкола протиріччя!
А я благав — «нудьга».
Та чи хотів того, чого благав!?
Двояко…«Протиріч!» — жадав,
Колись давно, та вже наївся.
А то не іграшки — спинився.
Та душа гине у спокої —
«Мені б любові та їдкої».
І дістаю глибоку чашу,
Та не мою, а саме — «Нашу».
Ходімо вип’ємо разом
Той гірко-солодкий трунок!
«Двояко» — кажеш?
Знаю, пив.
Минулі я сповна іспив…
