Повний місяць серед ночі
Заглядає у віконце…
Так яскраво світить в очі,
Ніби вдень промінням – сонце!
Чи висвітлює дорогу,
А чи зле щось провіщає,-
Все відомо тільки Богу,-
Він все бачить, чує, знає…
На землі дає лиш змогу,-
Де людина відчуває,
Що породжує тривогу
У душі та серце крає…
Хоч нема того бажання
Сприймати місяць у повні,
Як колись з зачаруванням -
Внутрішньо цілком та зовні…
Адже роки ті на крилах
Геть за обрієм сховало,-
А думки всі на вітрилах -
Під велике покривало…
У життєвий час змістовний
Чарування не шукати,-
Від тепер у місяць повний
Все з надією сприймати…
То ж, коли вночі не спиться
І думки снують без спину,-
Місяць хай життя криницю
Повнить добром часоплину!
18.04.2011р.
