Тихо так ніжно я вкрию, зорі на небо зійшли.
Руки для тебе не крила, а мрії це не вірші.
Сміло торкаюсь за плечі. Це все що на розум прийшло.
Ми вже повірили в стелю, а може то небо було.
Вечір яскравий співає. Голос від щастя зірвав,
І вже дивитися марно на потемнілий екран.
Тихо без світла так страшно, руки тримайте мене.
Звуки втікайте із хати, тут вже ніхто не живе.
Тут вже ніхто не існує, і діла нема нам до них.
Вечір знов щось наплутав, знову шукає чужих.
Світло вказало на пляму та що була моя тінь.
Десь вона вчора літала, а зараз лежить на стіні.
Скільки ти крапок поставив. Небо втомилось мовчать.
Може все треба спочатку бо не почати з кінця.