UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: горлиця: Буковинський поетесі, Анні Дущак, присвячую - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 21.02.2013 - 20:38
Життя дивне.Не у всіх складається гарно доля.Гарної ніченьки і снів медових.Вірш просто прегарний...
Відочка Вансель, 21.02.2013 - 14:04
Не знаю,чому мене доводять аж до сліз її вірші.Дякую моя хороша.Можливо,що я подумала над її долею.а В неї особисте життя було яким?
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вона покохала одного, який ніби відповів тим же. Але він став пияком і десь зник. Аня дуже переживала і все чекала, що він повернеться. Цього ніколи не сталося. У неї багато журливих віршів про втрачену любов. Вона ніколи його не проклинала , а бажала йому щастя. ЇЇ доглядала мама. Мала ще жонатого брата. Ціле село любило її і кожного дня хтось її відвідував. У Чернівцях часто відбувалися концерти у її пам'ять.
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Подам ще один її вірш. Мені, та й всім хто її знали, дуже бракує Ані. Життя моє суцільна боротьба Душі і тіла, мислі і бажання Коротка втіха у довгая журба І часто нездісненні сподівання. Але приймаю те, що не змінить Й немає сил воно перешкоджати Мені і ніжно й трепетно любить, Щасливій бути й радість дарувати. Ця боротьба бувала не легка, Не один раз смерть зазирала в очі, І неспокійна днина, і гірка, Й здавалося й кінця не буде ночі. Та добрий Бог, і ранок наставав Та добрий Бог, життя дарував далі! І знову сад весною розквітав І вабили, до щему, сині далі. Тануло літо в размаїтті трав, Кружляла осінь в золотому вальсі, Зимою вітер сріблом замітав Горби й долини, і дороги й шанці! А нині за вікном моїм такий Чудесний вечір! Десь-десь сяють зорі! Безкрай небес рожево-голубий, Й білі хмарки , легенькі і прозорі! І сяйво місяць розлива на луг, На напівсонні луки за рікою, І ліс притих, притихло все навкруг Під покривалом присмерку й спокою! Відочка Вансель, 20.02.2013 - 23:10
Я постараюся прочитати іі вірші.Це треба як любити життя,не нарікати на долю коли ти 33 роки у ліжку.Я навіть не знаю,що сказати.Правда.Коли читаєш такі речі,а потім нарікаєш,що просто настрою немає...А в людини така сила волі...
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аня була Обдарована Богом. І вона це розуміла і не нарікала. Її ліжко стояло біля великого вікна через яке вона бачила світ і жила ним. Ось один з її віршів. В осіннім золоті й багрянці, Коли в напівсуху траву Стелилися тумани вранці, В цей світ прийшла я і живу! Живу собі так як умію, Душа радіє і болить... Плекаю в серці дивну мрію, Ніхто якої не здійснить... Але я смуток відганяю, Бо за вікном цвіте жасмин! І рідний край свій так кохаю, Він же на всій землі один! Заходить сонце, день на схилі, І вже крадеться перша тінь... А вітер котить в травах хвилі, З собою кличе в далечінь! горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галино! Аня , помимо того що переносила страшні болі, ніколи не нарікала на своє життя. Видала 7 віршованих збірок. Вона ще й інших підтримувала на дусі.  
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано! Аня була спаралізована і 33 роки пролежала в ліжку. Могла рухати головою і трошки рукою. Постійно писала вірші.Багато її віршів поставлено на музику і співають по цілій Буковині.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
