Я вигадую їй щоразу нові імена,
І вона
Вимушена звикати
До виступів для пустого залу.
Я випиваю залпом
Щоночі сонце з її очей,
Але вона світлом багата
І вранці благає ще.
Я бавлюся з нею щоденно новими тортурами,
Але, крізь гримаси болю, вона посміхається всує,
І тут ще треба добре подумати
Хто і кого катує...
Її безпорадне завзяття, її запальна уява...
Божевільні - щасливі люди. Щасливі й жорстокі.
Сьогодні її звали Ксеня, і це була гарна вистава.
коли вже ця драматургія комусь із нас вилізе боком?
