Знов серпневий вечір тихий
Завершив щоденний хід
Знов небесний світ відкритий
Де зіркам мільйони літ.
В кожній з них,душа жевріє
Тих людей,яких нема
Кожна зірка про щось мріє
Та ніхто тепер вона.
Знов серпневе небо вкриють
Світлом,холодом зірки
Душі,сльози,їхні лиють
Де ж їм спокій віднайти?
За життям вони скучають
Де любов свою знайшли
А тепер лиш світлом сяють
Наблюдать з висоти.