Навіває залюбки
Світлі білий сніг думки
Так, що хочеться кружляти
У танку, пісні співати…
Хоровод та добрий сміх,
Як чаклун чудових втіх –
Зим царицю закликає,
Казку снів розповідає
Про повернення зими,
Де морози дмуть, дими
У мереживах, сніжинках,
Та серпанках на будинках…
Витівка така, як струм,-
Їй присутній лише сум,-
Але скрізь - розквіт природи,
Чари весняної вроди…
Злетам тим - прийшов кінець
Там, де справжній брід – вінець,
Буде він весну вершити,
Теплим світлом землю гріти…
Килим сніжний – зичність дій,
З квітів ніжний – подих мрій…
Тож не дасть тепер природа
На таке втручання згоди…
Як загадка,- милий штрих
Всім на згадку, хто не встиг,-
Пам’ятатиме останнє
Це зимове намагання…
15.03.2012р.
