Я довго цього не хотів зрозуміти,
я довго казати собі не хотів,
що ти - не для мене. Чарівна і світла,
ти сонце не станеш в моєму житті.
Я з розуму сходив - та навіть і нині
не можу відвести шалених очей
від тіла твого - бездоганної скрині,
що сяйвом своїм так нестерпно пече.
Ти знаєш, я жити так більше не хочу,
руйную себе, розметаю сліди.
Але ненароком зустрінуться очі -
і знов я безсилий. І все - як завжди.
Ти інша, не та, в кого я закохався -
вже майже три роки минуло з тих пір.
А я все довірив примарному шансу,
мов дикий, бажанням засліплений звір.
І що тепер маю? Незручність і сором.
В розбитому серці - отруйний туман.
Цієї хвороби позбавлюсь нескоро.
Мій стан - небезпечний, а ліків нема...
Ти знаєш, я жити так більше не хочу,
руйную себе, розметаю сліди.
Але ненароком зустрінуться очі -
і знов я безсилий. І все - як завжди.
