1.
Кошлатий вечір сяде на причіпку,
Заграє, мов кобзар на струнах верб,
Дрібненький дощ простукає чечітку
І небо викарбує місяць-герб.
Глибокий Всесвіт виполоще смуток,
Просушить вітер мряку з під очей,
Просіє тиша негараздів жмуток
Крізь срібне сито визрівших ночей.
Час заховає в скриню Незабутнє,
Розвіє в пил бетонний стан фортець
І вийшовши за хвіртку свят і буднів
Душа піде у Небо навпростець...
2.
Оммммммм...*
*Медитативне звукове сполучення