Це ти, це ти, це тільки ти!
Це ти так можеш лиш сміятись.
Це ти, у всьому світі ти!
Не можеш долі підкорятись.
Ти любиш світ, а він тебе
І погляд ніжно зупинивши,
Ти відчуваєш, що пливе,
Все те, що ніби загубивши
Ти знов знайшла, і все забрав з собою
Собі пішла, а залишилися зі мною…
Все може бути, мабуть ти туман,
Чи ні, я навіть вже не знаю,
А може просто це обман?
А може просто я кохаю?
Тебе кохаю я, за те,
Що ти така, як ніби усі люди,
З тобою все таке просте,
І знаю що там з нами буде.
Тебе люблю напевно я,
А може ні, я сам не знаю.
Та ні, люблю! Ти є моя!
Моя! Я серцем відчуваю.
Чому все так, чому така ти?
Чому дивлюсь на тебе знову?
Тебе я хочу обіймати,
Таку красиву, загадкову.
Тебе я хочу цілувати,
У твої губи ніжної малини.
Тебе я хочу всю пізнати,
Ти, ніби, в океані всі перлини
Що піднялись, і з них створилась ти,
Добавивши красу лиш неба,
Тебе хотів, і зміг знайти.
А більшого мені не треба.
ID:
400595
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.02.2013 00:27:12
© дата внесення змiн: 13.02.2013 00:27:12
автор: tizian
Вкажіть причину вашої скарги
|