До болю сива,стомлена життям
вона хотіла трохи відпочити
хотіла для дітей своїх добра,
й боялась залишатись на одинці.
Плекала тихо,ніжила вона
чому забули її власні діти,
чому залишилась тепер сама,
і що не так зробила не могла збагнути.
На старість літ залишилась сама
байдужими повиростали діти
"хіба такими вас плекала я
хіба за мати є щось важливіше".
Сиділа тихо ранила сльозу
як няньчила як ночі не доспала
згадалося життя неначе на яву
згадала все,і тихо заридала.
