Частина друга
Битва за Кібертрон
Розділ перший
Війна почалась
Після втрати рідної планети автоботи зібрали рештки своєї армії на невеликій космічній базі далеко від Кібертрона. Вона була збудована спеціально задля таких випадків і мала високу степінь секретності. Їхнє військо було невеликим, а із складу командування вижив один Джаз, командувач розвідкою.
На зборах усією громадою були призначені нові командувачі і Оптимус звернувся до них з такою промовою :
– Кібертрон – це наш рідний дім, з якого нас вигнали нахабно та принизливо. Тоді чого ми тут сидимо? Треба діяти, треба відвоювати у десептиконів НАШ дім! Як довго ми будемо відсиджуватись на цій базі? Як довго будемо бездіяльними?
-- Оптимусе, дивись на все реально. Наш флот зовсім невеликий і тому слабий, а солдатів не набагато більше, -- заперечив Джетхолд, новий командувач з розвитку науки.
-- Згоден, військо в нас невелике, але ж десептикони нас навряд тут шукатимуть, а тому і не заважатимуть. А військо можна і поповнити, -- підтримав Оптимуса Джаз.
-- Можливо, військо можна відновити, але ж на це потрібні матеріали та час! – зауважив Рейвергон, головний економіст.
-- Час ми ще маємо, – заявив Аеронхайд, командувач авіацією.
-- Я згоден з Оптимусом. Нас витіснили з дому війною, і ми покажемо їм наші кулемети, – сказав Ейрокарт, командувач армії автоботів.
-- Тоді давайте голосувати. Хто за війну – натисніть сині кнопки, хто проти – жовті, – наказав Оптимус.
-- Підсумки голосування такі: 47 – за, 3 – проти війни, – на всю залу оголосив результати Рейвергон.
-- Тоді вирішено, Оптимусе. Війна за Кібертрон почалась. Ти вів нас в минулому, веди і зараз! – закликав Аеронхайд.
Ідею Оптимуса про війну підтримало майже усе населення станції «Новий Кібертрон». Усі жителі докладали максимум зусиль для того, щоб приготування були якнайшвидше завершені. Були побудовані нові заводи з виробництва кораблів та зброї. Біля «Нового Кібертрона» почали будувати допоміжні космічні станції. Військо щодня поповнювалося новобранцями, яких штучно створювали у спеціальних лабораторіях. Потім їх навчали досвідчені боти. Вцілілі космічні кораблі ремонтували та вдосконалювали.
«Спарк» також став ще сильнішим. А його екіпаж, отримавши підвищення в званнях, розпочав навчання новобранців. Бамблбі пояснював усім, як правильно тлумачити сигнали локаторів; Арсі, Праул та Шершень навчали бойовій витримці, дисципліні та вмінню вести бій не тільки з бластером в руках; Рейчет показував новим медичним ботам, як правильно відновлювати пошкодження роботам під час бойових дій, а Балкет навчав, як потрібно швидко лагодити кораблі.
Робота йшла швидко і за розрахунками Ейрокарта через три місяці армія мала бути готовою. За наказом Оптимуса кожного тижня обговорювалися та підсумовувалися виконані роботи з військових та економічних питань.
Через місяць наполегливої праці, Оптимус зібрав усіх командувачів для підведення підсумків стану бойової готовності.
-- Наші науковці винайшли та технологічно освоїли нові види кораблів. Це винищувачі і бомбардувальники з покращеними характеристиками та транспортний крейсер. Винищувачі – це невеликі кораблі на двох автоботів, дуже маневрені та швидкісні. Захисного поля вони не мають через свої розміри, проте їх лазерні заряди та кулемети можуть знищити крейсер десептиконів при умові, що будуть діяти групою. Бомбардувальники тепер будуть мати плазмові захисні башти та бомби з лазерно-плазмовою боєголівкою. Транспортний крейсер – це величезний корабель, що може вмістити в собі до двадцятип’яти винищувачів та бомбардувальників одночасно. Він має усю зброю звичайного лінкора, генератор захисного поля та гіпершвидкість, але трохи громіздкий, тому не дуже маневрений. Один проти ворогів не впорається, тому завжди має літати із супроводом.
До того ж наші вчені розробили нові танки. Це окупаційний танк «Каратель» (ОТК) , штурмова машина «Прайм» (ШМП) та захисний танк «Омега» (ЗТО). «Каратель» має невеликий генератор захисного поля, який може витримати прямі влучання п’ятнадцяти протитанкових ворожих ракет, після чого він стає недієвим від перегріву. Також він оснащений трьома кулеметами великого калібру і двома ракетними пусковиками, що за хвилину випускають тридцять ракет. «Прайм» має шість кулеметів, генератор захисного поля, що протистоїть десяти протитанковим ракетам. Він достатньо швидкий, призначений для зачистки будівель після штурму «Карателів». «Омега» застосовується при захисті споруд. Це великий танк, бокові сторони якого можуть розходитись, утворюючи захисну стіну для піхоти. Має вісім кулеметів та три протитанкові ракетниці, генератор захисного поля витримує двадцять протитанкових ракет! – доповів Джетхолд.
-- Гарна робота. На їх випробовування треба зібрати весь склад командування для обговорення перспективи використання цієї техніки. -- похвалив Оптимус.
-- Оптимусе, наші солдати показують високі результати на тренувальних полігонах. Вони добре підготовлені та розсудливо діють навіть у критичних ситуаціях. Але є проблеми зі зброєю. Наша зброя працює належним чином, проте вона застара, як модель. Я вважаю, що нашій піхоті не вистачає нового озброєння, – доповів Ейрокарт.
-- Слушна думка, але ж наші науковці вже займалися цією проблемою. І у тебе мають бути схеми та креслення нової зброї! – зауважив Оптимус.
-- Так, ось вони. Просто в першу чергу всі займалися технікою, а зараз потрібно вже вдосконалювати зброю, -- сказав Ейрокарт.
-- Гаразд, передай матриці Джетхолдові. Нехай займуться цією проблемою негайно, адже щодо техніки – ми все вирішили, а її кількість, то справа часу, – вирішив Оптимус -- А що там із нашим космічним флотом?
-- Наші крейсери полагоджено та вдосконалено. Вони мають плазмові гармати, генератори захисного поля, що витримують триста гарматних пострілів, гіпершвидкість, лазерні випромінювачі, спеціальні рятувальні капсули на випадок аварії та спеціальні абордажні капсули, призначені для десантування військ на ворожі кораблі. Наші космодроми гарно працюють, а солдати показують неабиякі здібності в керуванні кораблями. Проте, щоб навчити їх керувати винищувачами та бомбардувальниками, потрібен час. Я гадаю, що до визначеного терміну ми впораємося, -- доповів Аеронхайд.
-- Оптимусе, наші розвідувальні системи теж покращено, тепер будь-які кораблі видно на відстані сорока циклів від головного космодрому. Наші солдати-розвідники мають вдосконалені маскувальні здібності. Вони можуть ставати невидимими впродовж двадцяти хвилин. За цей час їх не виявить сканер та навіть сам Мегатрон, навіть якби вони стояли в нього перед носом. Але потім потрібно трохи часу на перезарядку енергоблоків. Також науковці розробили для них розвідувальні невеликі павучки – дрони, які можна закинути будь-куди. Вони оснащені звукозаписуючими приладами та камерою, – доповів Джаз.
-- Чудово. Джазе, якщо невидимки вже готові, то треба послати найкращих розвідників на Кібертрон. Нам потрібно, хоча б приблизно, знати, яке військове обладнання має Мегатрон і що він збирається робити найближчим часом, -- наказав Оптимус.
-- Оптимусе, наші витрати не такі великі, як ми очікували на початку. Проте, щоб виграти війну, нам потрібно більше матеріалів. Адже кораблі самі не побудуються. На даний момент я пропоную побудувати ще два заводи з виробництва енергону, ще один хімічний завод для виготовлення синтетичного металу, -- доповів Еєрейд.
--В цілому ідея непогана. Нехай спеціалісти негайно займуться цим питанням, а економісти прорахують наші можливості, -- сказав Оптимус.
-- Оптимусе, то коли проведемо демонстрацію танків і кораблів? – спитав Джетхолд.
-- Якщо готові, то сьогодні о дванадцятій годині. Джазе, як тільки розвідка повернеться, негайно доповіси, -- наказав Оптимус.
Демонстрація пройшла успішно. Оптимус був задоволений новими кораблями і танками. Вони дійсно виявилися такими, як доповів Джетхолд. На демонстрацію не пішов лише Джаз. Він готував групу «невидимок». Коли всі приготування закінчились, солдати розмістилися у кораблі «Привид». Таке прізвисько він дістав за свої здібності маскуватися від радарів. Командиром призначили Праула, як найдосвідченішого розвідника. З ним були його друзі Шершень і Бамблбі. Загін отримав кодову назву «Нишпорка».
До Кібертрону летіти було довго і за цей час автоботи могли відкоригувати план дій: загін поділиться на три групи. Перша група, під керівництвом Шершня, проникає на головну військову базу, викрадає мапи, сканує техніку та забирає креслення бази. Друга група, під командуванням Бамблбі, навідується до головної наукової лабораторії і сканує усе, що міститься в їх комп’ютерах. Третя група на чолі з Праулом проникає в кабінет Мегатрона і забирає усі цінні пластини, що містять його власну інформацію. А евакуюватись вони вирішили із космодрому, куди корабель прилетить на автопілоті після сигналу Праула.
Коли деталі плану було відкориговано, всі просто чекали прибуття на Кібертрон. Летіти було вже не довго, але біля самої планети виникла ситуація, що всіх схвилювала. Коли вони підлітали до Кібертрону, на них полетіли п’ять ворожих винищувачів. Автоботи приготувалися і зайняли свої місця. Праул хотів дати команду на відкриття вогню, та на їх полегшення винищувачі пролетіли мимо. Заспокоєні, але насторожені, автоботи долетіли до планети, не покидаючи свої пости. Висаджуватись вирішили з кібершутами у режимі маскування.
Після вдалої висадки, автоботи трьома групами рушили у різних напрямках. Проте навіть маскування їх роботу мало полегшувало, адже його вистачало тільки на двадцять хвилин. Та навіть це не завадило усім групам виконати завдання.
Проникнення на базу було складним, бо вона була обнесена сорокаметровим муром і мала велику кількість охоронних башт і гарнізонів. Оцінивши ситуацію, Шершень наказав розвідникам вишикуватися у дві шеренги і, стаючи один на одного, залізти на стіну та скинути униз закріплені канати. Коли усі бійці перебралися через огорожу, Шершень відшукав на схемах бази лаз, через який можна потрапити всередину будівлі. Він вказав своїм солдатам напрямок і чимдуж побіг до проходу. Його перекривали декілька охоронців, а у автоботів невпинно спливав час невидимості. Тому розвідники, не знайшовши іншого виходу із ситуації, вступили у бій з вартою. Завдяки своїм маскувальним можливостям вони мали велику перевагу і тому швидко закінчили бій переможцями. Потім, зламавши двері, автоботи проникли всередину і почали сканувати техніку. Тут були танки старої моделі з мікро-лазерними гарматами та новіші, конструкція яких була незрозуміла розвідникам автоботів. Після завершення роботи в ангарах бази Шершень направив свій загін до командної зали. Там виявилися мапи розташування інших баз з результатами тренувань усіх бійців і показників боєздатності техніки.
В науковій лабораторії другій групі пощастило не менше. На підході до неї Бамблбі відправив уперед чотири дрони, які миттєво доставили автоботам повну інформацію про периметр будівлі. Швидко проаналізувавши дані, Бамблбі наказав своєму загонові розділитися на дві частини. Перша обійшла будівлю і зайшла з технічного ходу, який вів до коридору на верхній поверх. Друга спробувала зайти через вікно другого поверху у лівій стороні будівлі, оскільки захисників тут було значно менше. Вони діяли за напрацьованою схемою під назвою «жива драбина». Тільки-но друга група опинилась у приміщені лабораторії, до них відразу приєдналася частина Шершня. Але, на жаль, у розвідників закінчився заряд батарей і тому їм знадобився час, щоб перезарядити акумулятори. Для безпеки Бамблбі вишикував усіх бойовим порядком. Після того солдати рушили до інформативного сховища, де зберігалася уся інформація. Біля його дверей чергувало десять охоронців, але кинута Бамблбі граната розчистила шлях автоботам. Там розвідники почали свою роботу. Вони перекачали у свої пластини пам’яті усі дані з комп’ютерів: креслень нових танків виявилося мало, але розробок кораблів було багато. Судячи з комп`ютерних даних, десептикони винайшли нову плутонієво-лазерну бомбу для бомбардувальників та сконструювали новий шатл для Мегатрона, оснащений новими бомбами та ракетами. На ньому було встановлено багато ракетниць та кулеметів.
Проте третя група не мала такого успіху, як перші дві. Проникнути в палац Мегатрона їм вдалося без перешкод, бо в цей час проходила зміна варти. Проте всередині автоботи зазнали часткової невдачі. Першою кімнатою палацу був величезний хол, від якого тягнувся коридор, що вів до розгалуженої системи підйомів та бічних проходів. Використовуючи схеми палацу, розвідники впевнено просувалися до кабінету правителя десептиконів. Коридори були широкими, і тому було легко розминатися з охоронцями палацу. Потрапивши до кабінету Мегатрона, розвідники почали завантажувати усю інформацію на свої пластини пам’яті, але в той момент, коли вони перекачували останні файли, в кімнату зайшов Мегатрон. Автоботи встигли від’єднати копіювальний пристрій, але на їх нещастя в одного з бійців групи неочікувано стався збій у системі маскування і він проявився у просторі. Мегатрон не зволікав. Довгим стрибком він перетнув усю кімнату і розсік автобота своїм мечем. Інші не стали чекати такої ж участі і, кинувши димові гранати, невидимими повистрибували у вікна. Вони не боялися, що десептикони розпізнають шпигуна і почнуть шукати ворогів, бо Оптимус заздалегідь наказав зняти емблеми автоботів з усього взводу. Але це був прикрий прокол, який ледве не зірвав операцію.
Потрапивши на корабель, «Пронири» ввімкнули гіпершвидкість. По прибутті Праул доповів про результат вилазки Джазові. Останній, в свою чергу не гаючи часу, пішов до Оптимуса із розвідінформацією. Оптимус відразу ж наказав зібрати усіх командувачів для обговорення отриманих даних.
-- Це наші герої! Вони заслуговують на нагороди та довічну славу серед автоботів. Оголоси їм подяку перед усіма солдатами, -- наказав Оптимус.
-- Слухаюсь, -- коротко відповів Джаз.
На наступний день, після обговорення результатів дій «Пронир», Оптимус знову зібрав збори для презентації нових видів зброї. Науковці продемонстрували найсучасніші лазерно-плазмові бластери, енергонні гранати, протонні щити, плазмові кулемети, електронні гвинтівки та ракетні установки «Таран». Всі з цікавістю роздивлялись експериментальні експонати, а представники лабораторій розповідали про них.
Шершню найбільше сподобались лазерно-плазмові бластери на шістдесят патронів, адже вони невеликого розміру і гарно вміщуються в руці, крім того дуже функціональні і сильні проти піхоти в оборонних та наступальних діях, а ще розраховані на легку піхоту, до якої належав сам Шершень.
Енергонні гранати найбільше вразили Рейчета. Він дивувався, як науковці змогли використати енергон для військових цілей. Адже ці гранати розносять енергонну хвилю на тридцять метрів від місця вибуху, яка здатна замкнути рухові процесори і зробити ворожі механізми недієвими. Рейчет також захотів стати науковцем і спробувати використати таку властивість енергону у медичних цілях.
Протонні щити, виконані у двох варіантах, цілком захопили Арсі, особливо їй сподобався перший вид. Щити такого типу були створені для оборони будівель та військових штабів. Вони витримують обстріл будь-якими видами ракет, але потребують багато енергії. Другий вид – це переносні щити для захисту піхоти при наступі, здатні витримати влучання двадцяти ракет та потребують набагато менше енергії.
Балкет не міг відійти від макету плазмового кулемету. Адже він дуже підходив для такого здоровила, що любить усе руйнувати. Це великий кулемет на 300 патронів, розроблений для важкої піхоти, до якої Балкет себе приписував. Він має два види: перший – це наступальний, переносний кулемет, найбільш дієвий проти піхоти, хоча може зруйнувати і машини, а другий, прикріплений до опори, являє собою невелику оборонну споруду.
Проте Оптимус не міг відволіктися від електронної гвинтівки, яка мала двадцять зарядів і дуже підходила для легкої піхоти. Ця захисна зброя стріляє електронними згустками і при контакті снаряду з будь-яким предметом роз’їдає його, утворюючи дірки, в які заходить кислота, що в невеликій кількості міститься в заряді.
Ракетна установка «Таран» хоча і була сильною зброєю, але не дуже сподобалася солдатам, адже вона заряджена протитанковими ракетами з плутонієвим напилюванням, яке потребувало спеціальних навичок, задля безпеки. Потрапляння однієї ракети на техніку знищує її, бо снаряд має великий радіус руйнації. Ракетниця вміщує п'ятнадцять ракет і призначена для важкої піхоти.
До початку війни залишався лише місяць і, орієнтуючись на доставлені «Пронирами» мапи та пластини пам’яті, командування «Нового Кібертрону» будувало плани дій та тактику ведення боїв. Солдатів навчили користуватися новою технікою та зброєю. Рейчет започаткував нові методи польової медицини, заснованої на аерозольному розпилюванні енергону. Декілька транспортних крейсерів постійно використовувались для доставки будівельних матеріалів, щоб будувати медичні та військові станції недалеко від Кібертрону.
І ось час настав. Оптимус віддав наказ про початок бойових дій і війна почалась!
Майже вся армія автоботів вишикувалась у космопортах. На станції залишилась лише невелика частина війська. Завантаживши усе необхідне на крейсери, автоботи зайняли свої місця і почали злітати. Було домовлено напасти на північну та східну частини Кібертрону, тому що там менше ракетних батарей, що можуть протистояти автоботським кораблям. Всього зі станції вилетіло п’ятсот крейсерів, п’ятдесят з яких – транспортні кораблі, що несли більш як дві тисячі винищувачів та бомбардувальників. Було вирішено поперед крейсерів послати по п`ятдесят бомбардувальників для знищення ворожих ракетниць. Їх супроводжували винищувачі та вертольоти, які мали десантувати солдат для зачищення вцілілих десептиконів.
Продовження слідує...
ID:
409538
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.03.2013 14:46:54
© дата внесення змiн: 16.03.2013 14:47:23
автор: Гетьман
Вкажіть причину вашої скарги
|
- цікаво... 
