Я не письменник, і не поет,
І не вимагаю золотих монет…
Мабуть просто творча людина,
Що випадково талант в собі відкрила???
Кожного дня пишу по віршу,
І з кожним рядком минуле ворошу,
Кожне слово тяжко дається,
Хто почитає, в спину сміється…
Для кого я пишу? Мабуть для себе,
Вам не подобається,кого то гребе…
Вірші які ніхто не побачить,
Вірші над рядками яких не заплачуть
Вірші, які вириваються з недр голови
Вірші котрі зникнуть зі мной назавжди.
Всі мої твори до папки збираю,
А можливо їх ще хтось колись почитає?
Можливо оцінять, надрукують в газету
Виділять кошти з міського бюджету?
І люди почитавши їх захочуть знати
Де автора цього шедевру шукати…
Та це лише мрії, надій вже не маю,
На те, що ці вірші хоч хтось прочитає…
Треба всі свої рукописи мабуть спалити,
І музу мою до когось іншого переселити.
Та як сказав письменник один:
«Рукописи не горять!» ну фіг ним…
Та хіба себе можу на Булгакова рівняти?
Та він перевертається в гробу від такої цитати…
Добре, порву їх, плагіату не буде
Тільки в кімнаті сміття прибуде…
То нічого, віника у дома маю,
І весь мотлох цей в смітник викидаю.
28.02.13 21:39