...Нема долини без туману,
Немає поля без гарби,
Немає щастя без дурману,
Нема любові без журби.
Олекса Удайко Стриножене серце,
Оглушене слово...
Як випити все це?
Як вижити знову?
Стуманений мозок,
Знекровлена дія,
Розхлюпаний морок,
Сповита надія;
Засмучене сонце,
Заплакане небо –
Чи дійсність, чи сон це?
Чи в собі, чи в себе?..
Нейронів розмова
Додасть душі герцю:
Оглушене слово –
Стривожене серце.
29.03.2003
і таким має право бути слово поета, і таким може промовляти до небес високих...
не тільки дифірамби весні чи листку осіннбому, радості кохання чи щастю творення... йому і так світ відзивається, і такими настроями душа повниться...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вимикаю голос
Серця.
Браму раю
Замикаю -
Туди душу
Не пускаю...
...Пробива
всі стіни
Скерцо
Солов’їного розмаю,
Бо... КОХАЮ!
Тож - зітхаю...
Тож - ридаю...
Трунок долі
Випиваю -
Не вмираю!
Лиш страждаю...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вимикаю голос
Серця.
Браму раю
Замикаю -
Туди душу
Не пускаю...
...Пробива
Всі стіни
Скерцо
Солов’їного розмаю,
Бо... КОХАЮ!
Тож - зітхаю...
Тож - ридаю...
Трунок долі
Випиваю -
Не вмираю!
Лиш страждаю...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені імпонує, що Ви "вловили" дух вірша, настрій автора!