Невинно свої очі низько опускаєш
Всміхаєшся, так ніби пальцям на ногах
Сховалась в коридорі Ехо, вкрала страх
Рожевих метеликів на волю пускає
Так близько і ти уже повірила збулось
Ще подих на зустріч, ще дотик хоч один
Наповнюєш сенсом цих незбутність хвилин
І знов заболіло, ти зранку проснулась