Забуваю звичайні слова:
Або кляті вірші, або смайли.
Не тримає віршів голова,
Зберігаю комп’ютерні файли.
У мережі несправжніх світів
Загубилась свідомість реальна.
Ти – не ти, ну, а я й поготів –
Кішко-янголо-птаха банальна.
Ти не кажеш мені: «Я люблю!» –
Надсилаєш пульсуюче серце.
Знову смайл… Я півночі не сплю,
Вишиваю і каву п’ю з перцем.
Замість голки – отруйний язик,
Словобісер чіпляю охоче.
В’януть вуха, але ти вже звик
Чути симф-какафонію ночі.
Засинаючи, зовсім не сплю:
З павуками мандрую в інеті.
Не лякайтесь, я кайф не ловлю:
Ви іще не були в «Казконеті»!
Загубила ім’я в магмі слів.
Галатея? Маргоша? Маруся?
Не вбивайте моїх тарганів:
Я без них докорінно звихнуся!..
Точно, "таргани" у кожного свої та без них якось пустинно на душі. 
), що вони всім і управляють...
