Я егоїстка?
Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка?
Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда?
Вперта, як віслюк?
Якщо і ,так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я?
Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка?
Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об'єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати
Ліна Костенко
(литературный перевод)
Я эгоистка? Это может быть!
И я бываю в мыслях о себе лишь,
Тут старые грехи бы отмолить,
А новых рой уже стучится в двери.
Я лицемерка? Может быть и так!
Жизнь маски одевала нам на лица,
Спокойствие меняла на пятак,
С враньем пыталась иногда мириться.
Я слишком гордая? Уперта, как баран?,
Не вам меня судить, поверьте люди,
Не добавляйте мне душевных ран,
Мы с вами все не идеальны будем.
Бездушна я? Жестока и черства?
Что там еще? А перечень там длинный?
Да, признаю! Бывали и слова
Жестокими, бездушными, сухими.
Дороге тоже свойственно кривить,
А злу в нас жить, и то от вас не скрою..
Я эгоистка? Это может быть!
Но я и не прикинулась святою!
Как видишь, далеко я не подарок
Терпи такую, или же беги,
Пока ты не задет моим пожаром,
И не сомкнулся мир кольцом змеи.
Острей чем нож и не терплю разлуки,
Я в постный твой обед добавлю перца,
Смотри ж куда ты тянешь свои руки,
Чтоб не хвататься через год за сердце..
На разных языках мы говорим,
Объединить их, знаешь ли, абсурдно
Поверь мне на слово и передай другим,
Нельзя влюбиться в бурю безрассудно!
Паны Людмило, напишіть свою адресу. Я подарую вам збірочку, до якої увійшли ці вірші, вона вийшла у світ у 2003 році Я сама була здивована, коли побачила їх під прізвищем Ліни Костенко на фейсбуку, а коли почала розбиратися,то виявилось, що з 2011 року я вже не авторка... Не переймаюсь особливо - це честь, коли народ сплутав з такою прекрасною жінкою і поетесою.
Пані Людмило! Щиро дякую за переклад! Але вірші ці не Ліни Костенко, а мої. Тут 2 поезії об"єднані в одну з моєї збірки "Заплакане щастя". Вони вже десь 2 роки блукають інтернетом підписані Ліна Костенко. Це помилка, яку хтось колись допустив.