Слова моЇ,
Що зіткані із Дива,
Вигулькують
У пальці,
як трава весною.
Рука моя,
Що чує голос крові
Виводить намистини букв
У дивний колоспів
Папером.
Чудуюся,
Бо кОрені віршІв
Ростуть із чари живота,
Розкидуючи крону
невІдомо куди
й плоди кидаючи
за паркани сузірь
сторізних дивних душ…
Чудуюся…