Перламутром шляхи
попеляться, плетуть перехрестя;
в сяйві світла пихи
всюдисущих всіляких предтеч...
Дощ посріблить дахи -
змиє славу а може - безчестя...
З попелища заграв
ти мов хрест підіймаєш свій меч...
*
Тінню кинутий жаль
розчинився в безмежності ночі;
затуманена даль -
таємниці розімкнутих сфер...
Незабутні мов сталь
чисто срібні і сяючі очі...
Дощ із неба упав
і полився крізь пащі химер...
*
Ключ птахів мандрівних
пролітає десь високо в небі, -
серед звуків земних
повнить клекотом чашу небес...
Дощ упав і затих.
Ніч не буде живою без тебе.
Ти ще сам не згадав
як давно вже помер і воскрес...
