Яблуневий цвіт,опадаючи плавно до долу,зникав
Був затоптаний брудом та пилом померлої казки
Він,мабуть, навіть сильної віри в душі не плекав
Але це не давало причин і думок для поразки…
Хоч попереду навіть не було розв’язки …
І сюжет був доволі розмитим,байдужим
Й пустувала старенька та чиста чернетка
Він хотів стати кимось,красивим та дужим
Та всього лиш звичайна маріонетка…
А не варто ставати настільки байдужим
Яблуневий цвіт,опадаючи плавно до долу,зникав
Та приймаючи сонячних променів ласки
Мабуть,вперше він сильно життя покохав
На чернетці є зміст і початок нової зав’язки…
