Метро. Перехід на "Майдан Незалежності".
Платформа. Натовп звично гудить з обох боків.
Поспішаю. У думках незавершеності
Пливу. Навколо немов у сні марево тіл.
ОКЛИК! Мене хтось ментально раптом покликав?
Закляв на місці в циліндрі - навколо тиша!
Повертаюсь. А хто так на мене тут зиркав?
Поштовх - очі напроти як Оклику ніша.
Спалах раптовий самопізнання/пізнання,
Радість і туга, ніжність, приреченості грім,
Співчуття і спокута, непохитність знання:
Ми ще не скоро побачимо рідний нам Дім.
Прощання. Навколо знову реальність. Метро.
Здивований погляд незнайомої юнки.
Красива. Від мене побігла як в болеро.
Посміхаюсь. Іду, поправляючи сумки.
У Мандрах Думок я бачив вже немов різне -
Іншомірність, форму реальну і польову,
Душі моїй втілення - кумедне і грізне,
Але Пару свою вперше зустрів на яву!
30.04.2013
Київ/Дача
