Кота натура - ночі таємничість...
Весь чорний. Лише жовті дві зорі
Його очей. В них - дика незалежність,
Хижацька впевненість у м'якості ході.
І кішечки ховали зуби, кігті
Лише почувши його "Мяу" призовне,
Муркочучи, чекали тої миті,
Коли в дарунок дасть блаженство неземне.
Обдарувавши всіх, він йшов тихенько далі,
Бо звик гуляти, де захочеться йому.
І байдуже, усі котячі ті печалі,
Та все ж кінець приходить усьому.
Руденька киця... й також незалежна
На сонці ніжилась, прикривши хитрий зір,
На його "Мяв" лишилась не бентежна.
Кіт скаженів, неначе лютий звір.
Ця боротьба тривала їх недовго -
В серцях котячих поселились почуття.
На сонці ніжаться удвох уже безмовно,
Один без одного не бачачи життя.
Так-так... Давайте разберёмся!
Что за намёки это тут?
Я - Кот. Ты - Рыжик.
Всё. Капут!
Спалились, как на жарком солнце.
Теперь нас точно заметут
Те, кто всё видит.
PS
Это - шут...
Которая с концовкой "ка".
Люблю стихи я про Кота
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ты тоже кот, но тут намек,
Ты ужь звеняй, но ты - не тот.
Она узнает своего кота
От мочек ушек до конца хвоста..