Вероніці Захаровій
Як натягнута струна,
Ти тремтиш, бриниш, ти граєш.
Хоч тонка, але міцна,
Ніжна з тим, кого кохаєш.
Незборенна, нездоланна,
Пташка, створена літати.
Не знайти вовік кайдана
Душу щиру закувати.
Хай не маєш вуст, мов вишні,
Чорних брів і кіс предовгих,
Пам’ятай: тобі Всевишній
Дав життя серед хоробрих.
Не цурайся Батьківщини!
Чужині корись, та в серці
Борони домівки стіни,
Борони в відкритім герці.
Не потрібні зайві фрази,
Повні пафосу промови.
Мовчки не зноси образи,
Загартовуй дух і слово.
Але що тебе навчати,
Власне, ти давно все знаєш.
Більш нема про що писати.
Добре, як запам’ятаєш.
(10.04.13)