Проходять дні, минає рік за роком,
А я чекаю сни лише про Вас.
Я пам'ятаю осінь ту жорстоку,
Яка вступила з вічністю в альянс.
Шукаю серед сотень перехожих,
Обличчя рідне, ще з найперших літ.
Я знаю - не знайду. А може, може...
Та ж ні, перед очима просто світ.
Мій світ такий, яким був і до цього.
Лиш меншим став на декілька чудес,
На декілька історій, що для когось
Лише слова, немов казковий Зевс.
А я їх пам'ятаю, я ж любила
Вас слухати, хоч днями на проліт.
Я пронесла крізь час, я не згубила
Ту усмішку і ніжності політ.
Тепер я просто піднімаю очі,
Туди, до неба, і мабуть, до Вас.
Дарую Вам усі зіркові ночі,
Ваш вогник серед нас ще не погас.
І не погасне, поки пам'ятаю,
Поки люблю і в серці бережу.
Я завжди вашу ніжність відчуваю,
І бережно в душі її ношу.
Дуже гарний та змістовний вірш
