|
А за вікном мороз із вітром влаштували змагання.
На шибках візерунки, ніби урок малювання.
Лиш місяць час від часу на них споглядає,
І червоні щоки від морозу за хмарами ховає.
Влаштувавшись зручніше на дивані мовив дід,
- Сьогодні в історичну екскурсію я твій гід.
Малий вкрився ковдрою лиш ніс тирчав,
Старий зробивши глибокий подих розпочав.
Історія футбольного клуба цікава на події
Спортивні результати, трофеї та нагороди, мрії
У біло-синій формі з літерою «Д»
Цю історію розказану мною ніхто не забуде.
Розпочалося все 13 травня 1927 року
За ініціативи Семена Западного з одного боку,
А з іншого – спортивним товариством «Динамо»
Задача стояла прямо...
Сформувати склад команди до якої входили, як чекісти
Так і кращі київські футболісти.
Ще раніше були затверджені товариства кольори.
Хоч в той час була мода на червоні прапори.
Так як думки працівників товариства світлі та чисті,
То біло-сині кольори будуть досить барвисті.
Тоді ж була затверджена і перша емблема,
З її громіздкістю і перенасиченістю виникла проблема.
І згодом була замінена новою...
Ромб, а в середині літера «Д» прописною.
Першу офіційну гру Динамо в Білій Церкві провело,
Але приємного результату там не досягло.
На 5-й хвилині рахунок вже відкрили
Та в другому таймі два м'чі в свої ворота пропустили.
В 1928 році через низку конфузів
Не брало участь у першості міста серед профсоюзів.
До 1935 року проводилась маса різних чемпіонатів,
Різних за структурою, різних форматів
Відомчі чемпіонати, чемпіонати серед збірних міст.
Рік за роком відчувався професійний ріст!
У першості Києва грали лиш команди профспілок
Динамо, як команда спорттовариства НКВС не мала туди квиток.
Виступало лише в одному офіційному змаганні.
А так проводило товариські зустрічі при бажанні.
За збірну Києва інколи динамівці грали в повному складі,
Ніщо не могло стати професійному розвитку на заваді.
Рівень майстерності московського «Динамо» ще не досягли,
Однак на УРСР вже найсильнішими були.
В очікуванні свята завмер СРСР фанат,
1936 року було створено єдиний командний чемпіонат.
Перший тур, як перший млинець глевкий,
Динамо (Київ) – Динамо (Москва) 1:5 результат такий.
Єдиний гол українського клуба на святковій днині
І перший в чемпіонаті Миколи Махині.
Як єдиний український представник у першому чемпіонаті
Зайняли 2-ге місце в одно-коловому форматі.
Після цього у всіх чемпіонатах СРСР брали участь завжди,
Хоча в 1946 році, як виняток, уникли біди.
Повноцінний двоколовий чемпіонат був проведений в 1937 році,
І знову успіх був на динамівському боці.
Пропустили вперед лише московські «Динамо» і «Спартак»
А в подальшому до Другої світової війни досягнень не мали, однак.
Кияни брали участь в розіграші Кубка Української УРСР
Здобули сім кубків, накопичуючи чемпіонських манер.
Тим часом попід Черепановою горою споруджувався Республіканський
стадіон.
22 червня 1941 року футболісти київського Динамо мали ступити на
газон.
Того дня почалася Велика Вітчизняна війна і матчі відмінили.
Більшість гравців були взяті в лави Червоної армії, де кров свою лили.
Першого липня в Києві розпочалась евакуація,
Ворог наступав загрозлива склалась ситуація.
В місті залишились футболісти, що підлягали призову.
Тренер команди Михайло Бутусов вів розмову
З начальником київського НКВД Левом Варнавським,
Щоб не тільки була забезпечена евакуація футболістам новим
Із Західної України, а й всім членам команди,
Але було відмовлено, побачили поширення боягузницької пропаганди.
Німецьке командування в початковий період війни
Жило гаслом «Українця з полону звільни».
Так чимало футболістів вернулося з полону
В окупований Київ, так як місто вже здало оборону.
Мусили стати до праці всі спортивні персонажі,
Передусім щоб вижити, та не бути звинуваченим у саботажі.
Йозеф Кордик директор київського хлібозаводу,
Колишній військовополонений з австро-угорського взводу,
Опікувався спортом з особистої прихильності
Давав спортсменам роботу при першій можливості.
Там працювали футболісти, боксери, плавці, гімнасти.
Панував спортивний дух яблуку ніде було впасти.
Ось , наприклад, коли футболіста М. Трусевича на роботу взяли,
То за ним ще сім динамівців прийшли.
За ініціативи Кордика почали команду формувати,
Згодом за команду хлібозаводу ще декілька динамівців почали грати.
Було також декілька гравців Локомотива.
Тримати себе в формі під час війни досить непогана перспектива.
Команда вийшла досвідченою і досить віковою,
З будь-яким суперником вражали своєю грою.
Стали тренуватись на стадіоні «Зеніт».
З 10 матчів складався їх футбольний політ...
Перший матч зіграли з командою «Рух»,
Динамівці перемогли 7:2 чим підняли бойовий дух
На наступні матчі зі смертельними ворогами,
Де свою перевагу показували ногами.
А М. Трусевич впевненою грою на рамці воріт
Показував, що футболісти не бояться окупантський гніт.
Газети, які під ворожим наглядом перебували,
Перемоги українців досить жорстко критикували.
6 серпня «Старт» грав з командою німецьких зенітників,
Команді «Флакельф» забили п'ять голів.
Однак, німецькі футболісти були досить вперті
9 серпня відбувся матч-реванш, так званий «матч смерті».
Відтоді, ці події стали однією з радянських байок
Існує чимало різних версій, думок...
Істина одна, ні в кого після матчу не стріляли,
16 серпня українці ще з командою «Рух» зіграли.
18 серпня футболістів, які працювали на хлібозаводі заарештували...
Про зв’язки Динамо з НКВС ворогам розказали.
Балакіна відпустили так як він був з команди Локомотив
Якщо ти з НКВС то зрозуміло яку ти ціль носив...
В Сирецькому концтаборі перебували затриманні,
А Трусевич, Кузьменко і Клименко згодом були розстрілянні.
Дивом з концтабору декілька футболістів втекли,
Тютчев, Гончаренко і Свиридівський серед них були.
Путістіна послали на вантажні роботи на «Більшовик»
Комаров під час евакуації Сирецького концтабору зник.
Серед футболістів які не почують стадіону гомін
Борис Афанасьєв, Йосип Качкін, Михайло Волін...
Лише 2 травня 1944 року після повернення радянської влади,
Провести товариську гру не було ніякої завади.
Зустрілись Динамо (Київ) і Спартак (Москва)
З часом від цього матчу шаленітиме голова.
І глянув внук на діда і промовив до нього
- А, що з Динамо?Залишилось декілька гравців зі складу всього...
- Після війни для команди настали важкі часи,
Мовив старий і додав,- не було вже тої краси,
Тої легкості, але вони були сильні духом,
А ті що полягли нехай земля їм буде пухом.
Та ти не переймайся малий, попереду на киян чекали перемоги,
З кожним роком вболівальник підвищував вимоги.
Ну а футболісти з тренером разом,
Здобували перемоги ступаючи на газон.
Затихло в хаті, лиш чутно як вітер ганяє
То хилить дерева, то з ними співає.
І близиться день новий йдучи по Землі,
В полоні сна дорослі й малі.
ID:
426845
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 23.05.2013 17:46:52
© дата внесення змiн: 23.05.2013 17:46:52
автор: Барановський Павло
Вкажіть причину вашої скарги
|
