|
Мені б,Харлея,
І відчуватиму я,
Теплий легіт,
І двигуна рокіт,
Схвилює всі,
Сни мої,
І полечу до неба,
До хмар білила,
Відчую міць і силу,
Згадаю дівчину кохану,
І полечу знов до сну,
Через рожевую хмарину,
Харлею - другу , я скажу,
Все досить ,а то я заблужу,
І він тихенько загуркоче,
Але спинитися не схоче,
Хоча його я і не попрошу,
Бо відпочинку і не хочу,
Перехоплю чогось,
І небеса знов перед очима ,ось,
Мій вірний френд,
Мов той Фрейд,
Людину знає,
Бо вік свій він ховає,
За величу ,
За силою і мужністю.
І котрий друг я внього,
Не розповість він нічого,
Зате ,життя Харлеїв інших знає,
І всі подробиці віків він пригадає,
Коли у розповіді його пролунає,
Гучний постріл,що не вбиває,
Історія нічого не зупиняє,
Хоч мов у серце ,
Пазурями влучає,
Хоч і нічого не ране,
І довгі кілометри за спиною,
Історії покриті дивиною,
Мегаполіси вже десь були,
Хоча що там я із другом робили,
Нічого ми не знаєм,
Чи не пам'ятаєм,
Ми до якогось пункту ,
Шлях шукаєм по життю,
І наче є попереду,
Щось,до чого не має ані мосту,
Це щось , душа моя,
Чекає на господаря ,
Це озеро глибоке,
Чи місто жорстоке,
Мені вже все одно ,не піду,
Я звідси, бо здається я тону,
І тут потягло щось на гору,
Моя живе думка ,що випливу,
А то не кинув мене друг,
Що клянувся, що не покине вдруг!
ID:
427150
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 24.05.2013 21:38:54
© дата внесення змiн: 24.05.2013 21:53:35
автор: Бєльський Денис
Вкажіть причину вашої скарги
|