Поліна, о, мій статево безсилий боже
знову тікає чим глибше в себе країни
де моєї доньки магдалени-аглаї перші
слизом сповиті слова молитви
як рибина між легкістю пальців
прогинає лезо мовчанням твоїм
в сум’ятті замулених снів
післясмертна агонія від луки
народження всякої тварі в муках
святих і любові також лише мул
засихання на вустах безликих