Є на світі різних мов багато,
та з моїх вуст звучить лише одна-
це та,якої навчила мене рідна мати,
й яку не стерла століть минулих пелина.
Свічі плачуть віском,
а я сиджу й усе складаю,
рядок за рядочком
думку в лист порожній укладаю.
Я українка-галичанка-
це походження моє
й на мені сорочка-вишиванка
веселковими барвами виграє!
У нас на Україні-
безмежні простори.
Куди не глянь-
усюди ріки,гори...та родючі поля,
а кожний день звучить мова,
мова рідна моя.
Я так люблю тебе,українська мово,
змалечку люблю
і кожне твоє слово
у серці своїм бережу.
Найпотаємніші куточки моєї душі
у хвилину щастя чи смутку
заповнюють українські пісні
й заслухавшись співом під сопілку
я розповім тобі...
Про українську мову,
про її нелигкий шлях
й численні заборони,
які вона пройшла
перш ніж опинилася на наших вустах.
Ще за військових років,
у минулому столітті
зусиллями наших прадідів
здобувалася незалежна держава,
а з нею мова й сьогочасна слава.
Українська мова,мов чистої води криниця,
здобуток віри і народних надбань,
тож,коли на чужині тобі не спиться
мову свою згадай.
Вона-цілющі ліки
і життєдайна сила
з осередком тепла у душі,
то ж нехай для тебе,мово,
лунають усі мої вірші!
Є на світі різних мов багато,
та з моїх вуст звучить лише одна-
це та,якої навчила мене рідна мати,
й яку не стерла століть минулих пелина.