|
В серці розбилось небо,
Мене ніхто на землі не чекав,
Намалюй мені сніг фарбо,
Щоб повітря я не налякав,
Земле не зрозуміла амебо,
Що б'ється з під ніг,
Немає в молекулех енергії турбо,
Б'є пекло ногами єдиноріг,
Щось душа пуста ,як гаманець,
Що ж таке зі мною,
І з моєю юрбою овець,
Падає дощ сльозою анонімною,
Щож навколо аеродроми,
Що літають не в небо ,під воду,
А мене валять синдроми,
Заноги в грізну пекельну погоду,
Стіни зверху,
Побоках стеля й підлога,
Поклоняюсь свому патріарху,
Що не має в житті аналога,
Стіни пусті але я ж стою ,
На них і дивлюсь,
З душею своєю безхвостою,
Індифікуюсь,
Чекаю себе з атомів,
Атоми в голем складаю,
Що страшний за п'яних військомів,
І просто думаю-гадаю,
Чого в мозок блискавка б'є,
Палюча,смертельна ,блискуча,
Мої томи думок ламає,
Аркуша залізно-ріжуча,
Аркуш тонгої сталі,
Які літали неначе Леонардо Да Вінчі,
Його великі деталі,
Думки на папері ізолюючі,
І розмова іде з великим Че,
Що гримить як сталі аркуш,
І куди вона потиче,
В потоці померлих душ?...
ID:
430098
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 08.06.2013 00:09:16
© дата внесення змiн: 08.06.2013 00:24:59
автор: Бєльський Денис
Вкажіть причину вашої скарги
|
