Обережно! Не подавися
Кістками крил, що мені обірвав.
Я благаю, ти не спіткнися
Об камені, що у мене кидав.
Дивись, аби не вдарили током
Перенапружені нерви мої,
І щоби не вилізли боком
Усі тобі вчинки твої.
Дивись, щоб не стала у горлі,
Випита з вен, моїх кров.
Не лізь! (аби руки не були чорні)
У згарище серця не підкидай дров!
Носи із собою цукру доволі,
І усе ним собі солоди-солоди:
У сьозах моїх був стомільярдний відсоток солі,
Що тепер — в океанах твоєї води.
Та як би не було — не розміняйся
На тисячі тисяч нікчемних банкнот,
І, я благаю, ти не́ відрікайся
і від печальних кохання нот.
Мій любий, я прошу, не загубися
Між манекенів і тіней людських.
І́ через гордість не перечепи́ся:
Вона ж бо сягає хребетів гірських.
Я заклинаю, не будь в списку жахливих,
Душі яких жеруться, як пси.
Серед них не буває ніколи щасливих,
А ти маєш бути!! Цієї весни..
Це вже востаннє, я ж пообіця́ла
Ти тільки себе, я прошу́, бережи.
У тобі є істина, я завжди це знала.
Шкода, лишень, труять її муляжі.
(Березень-квітень 2013)
