Прийшов до татуся Петрусь:
- У тебе є хвилина?
- Уважно слухає татусь.
Що хочеш, любий сину?
- Задачку дали. Так сказать,
Знайти середнє треба.
Ніяк не можу розв’язать,
Бракує, певно, кеби.
- Знайти середнє? Просто це.
Давай візьмем зарплату.
Якщо несе одне лице
Тисяч п’ятсот у хату,
По сто несе тисяча й пів,
В середньому – шість тисяч.
Це що ж виходить? Добре всім,
Живи і не журися!
- Не зрозумів ходи я ці.
- То щось простіше, сину,
З тобою візьмемо тоді,
Скажімо, апельсини.
Їх, знаю, їсти любиш ти,
Нутро – смачне, некисле.
- Домовились, берем плоди.
І нум середнє числить.
- Брат десять встиг їх приховать,
А в тебе нуль, немає.
В середньому у вас по п’ять
На брата припадає.
- Прояснюється мудрість ця...
То, може, гроші взяти –
Мої і з твого гаманця
Й середнє зрахувати
На двох, не на усю сім’ю,
(Це зроблю за хвилинку!)
І кожному із нас свою
Віддати половинку.